ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПО ДНІПРУ: ЧОГО ХОТІЛОСЯ Б, КРІМ БАЖАННЯ

Минулого тижня пароплавство відвідав директор ДП «Адміністрація річкових портів» Сергій Іванович Бомчак. Мета зустрічі з керівництвом УДП – розглянути перспективи можливої співпраці в галузі вантажних перевезень по Дніпру. Від УДП в бесіді взяли участь голова Правління ПрАТ «УДП» Д.А. Барінов і заступники голови Правління з експлуатації флоту та з технічних питань В.В. Запорожан і О.С. Гармаш.

Наскільки реальними є подібні перевезення для пароплавства? На прохання «Дунайця» своєю думкою з цього питання поділився заст. голови Правління Володимир Володимирович Запорожан.

До оцінки потенціалу Дніпра – найбільшої внутрішньої транспортної артерії України, так само як і Південного Бугу, вважаю, треба підходити з розумінням нинішніх реалій, ринкового характеру економіки, серйозної оцінки вантажної бази, яка може тяжіти до перевезень внутрішніми водними шляхами, глибокого професійного зіставлення логістики таких перевезень з перевезеннями іншими видами транспорту...

Також важливими є бажання і можливості вантажовласників змінити вже сформовані і відпрацьовані роками логістичні схеми на нові дніпровсько-бузькі. На мій погляд, об'єктивна оцінка зазначених обставин навіть більш важлива, ніж вирішення тих чи інших гідронавігаційних проблем Дніпра (перекати, шлюзи тощо).

Вважаю, поштовхом до розвитку перевезень на Дніпрі повинна стати саме економіка, тобто зручність і вигода для вантажовласника використовувати саме цю транспортну артерію.

Приклад «Нібулона», який у багатьох на вустах, це не приклад з галузі вільного ринку транспортних послуг. Швидше, це приклад транспортного цеху великого зернотрейдера, для якого флот і перевезення внутрішніми водними шляхами – це одна з ланок його виробничого ланцюга, витрати з якої входять у собівартість кінцевої продукції. Це жодним чином не нагадує ті умови, в яких працює, наприклад, УДП на Дунаї: УДП – судновласник з власним флотом, поряд з ним є вантажовласники/фрахтувальники зі своїми вантажами, взаємовідносини сторін регулюються договорами, а вартість перевезень безпосередньо залежить від реальної, причому постійно мінливої, ситуації на фрахтовому ринку. При цьому кожна зі сторін бореться за свою собівартість і прибуток самостійно.

Ще одне питання: чи готове пароплавство, чи є у нього бажання і можливості прийти зі своїм флотом на Дніпро? Відповідь на поверхні: технічно на даний момент не готове, хоча бажання є. Можливість реалізації цих бажань знову ж лежить в сфері економіки, а саме: наявність великих інвесторів, готових вкластися в приведення частини дунайського флоту відповідно до дніпровських стандартів (інший клас Регістру, відповідно знадобиться внесення певних конструктивних змін у судна), забезпечити перегін цього флоту на Дніпро, сформувати стабільну і достатню вантажну базу і спільно з пароплавством використовувати флот для її освоєння з обопільним прибутком у підсумку.

Маючи певний (негативний, на жаль) досвід у питаннях пошуку інвесторів для переобладнання та реновації пасажирських суден УДП, можу відверто сказати, що слабо вірю в те, що сьогодні такий збіг обставин швидко реалізається. Але УДП готове включатися до роботи за планом, обговореним з керівником АРПУ.